На чемпіонаті світу з бігу по шосе Марія Мазуренко подолала півмарафонську дистанцію за 1:12:49, посівши 60-те місце. Для українки це був перший півмарафон у сезоні та дебютний чемпіонат світу в кар’єрі.
У цьому ж забігу Наталія Стребкова фінішувала з новим особистим рекордом — 1:11:16 (46-те місце), а Ольга Нижник подолала дистанцію за 1:12:01 (56-те місце).
Переможницею чемпіонату світу з новим світовим рекордом для жіночих забігів (1:05:15) стала кенійка Агнес Джебет Нгетіч.
Про враження від виступу Марія Мазуренко розповіла в інтерв’ю для Жорсткої Атлетики одразу після фінішу.
Вітаю з дебютом на чемпіонаті світу! Які у тебе враження?
Враження трохи двоякі. З одного боку, це мій перший чемпіонат світу і це справді круто — потрапити на змагання такого високого рівня. З іншого боку, мої очікування не співпали з реальністю: сьогодні я розраховувала на зовсім інший результат.
Що саме пішло не так? Судячи з онлайнтрекінгу, перші 5 км ти бігли в групі з Олею Нижник та Наталею Стребковою, а потім почали відставати.
На довгих дистанціях — півмарафоні чи марафоні — таке буває: або день не твій, або зорі не так стали, або просто ноги важкі й функціонально не пішло. Сьогодні був просто не мій день.
Які плани та цілі ставила перед собою на цей забіг?
Мене б задовольнив особистий рекорд. Траса тут хороша, на ній можна показувати високі результати. Але дуже заважав вітер, принаймні мені. Крім того, я припустилася кількох тактичних помилок, через що темп почав швидко падати, і забіг пішов не за планом.
Можеш детальніше розказати про ці помилки?
Головна помилка, що я з другого по четвертий кілометри вийшла вперед проти вітру та почала наздоганяти попередню групу дівчат. Потрібно було одразу за них чіплятися, а я почала біг занадто обережно. У результаті довелося бігти проти сильного вітру й тягнути за собою весь «паровоз», на що пішло дуже багато сил. На довгих дистанціях це критично. Другий момент — я постійно опинялася ліворуч, закриваючи від вітру дівчат, замість того щоб триматися правіше й ховатися від вітру за ними. Це мої тактичні прорахунки, але це корисний досвід. Вітер я відчуваю набагато сильніше, ніж будь-які зміни рельєфу.
Судячи зі статистики на World Athletics, цього сезону ти бігала лише 5 та 10 км, і це твій перший півмарафон. Це була цілеспрямована підготовка?
Минулого року я перебігала півмарафонів, тому цього року хотілося більше акценту зробити на коротші дистанції — 5 та 10 км, щоб підняти швидкість та спробувати відібратися за рейтингом і часом на Кубок Європи на десятці. А півмарафони вже планувала на осінь. До того ж я, чесно кажучи, не дуже люблю бігати довгі кроси.
Дивно чути від стайєра, що він не любить бігати довгі дистанції…
Кроси я справді не люблю (сміється). Через це часом обираю півмарафони замість тренувань — пробігти їх у режимі темпового тренування за 1:14–1:15.
Який найдовший крос був під час цієї підготовки?
Один раз пробігла 22 км, і ще кілька разів по 20 км. Довше 22 км я останніми роками зазвичай не бігаю.
Уперше про тебе голосно заговорили у 2023 році після півмарафону в Берліні з часом 1:13. Тоді ти розповідала, що після початку повномасштабного вторгнення виїхала до Німеччини й тренувалася в місцевому клубі. Де ти зараз тренуєшся і живеш?
За німецький клуб я вже не виступаю з 2024 року. Щодо місця проживання — мені складно відповісти. Звісно, я повертаюся додому до батьків, це моя основна локація. Але повноцінно тренуватися вдома зараз неможливо через повномасштабне вторгнення. Тому доводиться постійно жити на чемоданах: то на зборах, то на змаганнях, чи десь в Європі залишаєшся. У Києві я буваю лише місяці чотири на рік. Така нестабільність забирає чимало психологічних сил.
Хто тебе зараз тренує?
Останні півтора року я тренуюся самостійно, хоча є люди, з якими консультуюся. За досвідом 2023–2024 років я вже розумію, яка методика мені підходить, тому щось кардинально змінювати потреби немає. Зараз я не бачу спеціаліста, якому могла б повністю довіритися. Звісно, це мінус, адже відсутність тренера поруч на зборах забирає багато енергії — спортсмен має бути повністю зосереджений на тренуваннях, а не на організаційних моментах.
Якщо сфокусуватися на позитиві, що тобі найбільше сподобалося на цьому чемпіонаті?
Сподобався масштаб змагань та висока конкуренція — це чудовий стимул рости далі й наближатися до європейських результатів. Та й загалом класно побачити Данію та отримати новий міжнародний досвід.
